Можливiсть, як i необхiднiсть, заповнення iдеологiчного вакууму в сучасному украiнському суспiльствi духовними, релiгiйними цiнностями залишаэться проблематичною в силу цiлого ряду причин як зовнiшнього характеру - обумовлених значною деформацiэю моральних та духовних цiнностей - тривалим атеiстичним вихованням нашого народу, так i внутрiшнього - котрi безпосередньо стосуються церковного та релiгiйного життя украiнськоi нацii. Зокрема, чи не найгострiшою проблемою залишаэться розкол православноi церкви в Украiнi на Московський, Киiвський Патрiархати та Украiнська автокефальна православна церква (УАПЦ), а також певна вiдособленiсть Мукачiвськоi эпархii вiд УАПЦ, а вiдтак - вiдсутнiсть эдностi на релiгiйному грунтi у нашiй державi i прецедент до мiжконфесiйних зiткнень та конфлiктiв церковних громад.

Також слiд зауважити зростаючий вплив сектантства, крайнi форми якого значною мiрою дестабiлiзують духовний лад суспiльства. Також хотiлося б поставити питання чинностi масованого напливу, зокрема в iнформацiйному просторi нашоi держави, великого числа протестантських проповiдникiв i пасторiв, котрi, як правило, не враховуючи культових традицiй та умов Украiни, нав'язують нам своi трактування Святого Письма, норм моралi тощо.

Iншою, не менш складною проблемою, але майже зовсiм випущеною з поля зору компетентних структур, э широке поширення серед нашого народу побутовоi магii, чаклунства, вiдьомства, сатанiзму. Певною мiрою цi явища, зокрема першi три з них, мають досить значне iсторичне пiдгрунтя в Украiнi. Однак вiльний доступ протягом останнiх рокiв до вiдповiдних iнформацiйних джерел та масове поширення лiтератури з магii, окультизму тощо, спричинили особливе захоплення цiэю сферою занять, що неминуче зумовлюэ моральну та духовну деградацiю суспiльства. Також немалою мiрою цьому сприяють низький рiвень релiгiйних знань та свiдомостi народу, недотримання Божих Заповiдей та неусвiдомлення неминучостi спокути за своi вчинки.

I нарештi, фактично не зауваженою, але особливо симптоматичною э проблема мiри i форми сприйняття та сповiдування християнськоi релiгii. Ii специфiка обумовлюэ iнодi досить довiльне ставлення до обрядiв та заповiдей. Що призводить, як правило, до формального, поверхового сповiдування християнськоi, зокрема православноi вiри, що, у свою чергу, спричиняэ деформацiю чи навiть i втрату особою справжнiх духовних цiнностей.

Для сучасного суспiльства э притаманним цiлий ряд негативних явищ, пов'язаних з нестiйкiстю або порушенням людськоi психiки. Це зокрема: алкоголiзм, наркоманiя, токсикоманiя, злочиннiсть, самогубства тощо. Причин для цього э багато. Але очевидно, що одною з головних э наявнiсть у багатьох людей (особливо молодих) глибинного страху, який, згiдно з твердженням Освальда Шпенглера, iснуэ перед простором (смертю) та часом (життям). Якщо ж розглядати засоби його подолання, то слiд особливо видiлити роль i значення релiгii, вiри в Бога. Зокрема, як своэрiдний порятунок для людини вiд вiдчуття влади i неминучостi долi. I справдi, тiльки глибока, щира, не заформалiзована вiра в Бога здатна зробити те, що не пiд силу рiзного роду виховним, виправним iнституцiям та заходам суспiльства - морально-психологiчно змiцнити чи зцiлити особистiсть, зробити ii життя наповненим духовною суттю i смислом.

Вирiшення цього комплексу проблем э завданням надзвичайноi складностi i вимагаэ великих зусиль з боку держави, церкви, громадськостi. Однак без належного вирiшення вищеназваних проблем розвиток цивiлiзованого, морального суспiльства фактично неможливий. Вiрогiдними шляхами розв'язання цих проблем э:

• постановка християнських засад в основу державноi iдеологii Украiни;
• здiйснення широкоi релiгiйноi (християнськоi) просвiтницькоi дiяльностi серед населення;
• осмислення значення Эвангелiя та особи Iсуса Христа в контекстi сучасних реалiй i подiй;
• бiльш активне залучення науково-освiтнiх закладiв до вивчення та роз'яснення проблем релiгii;
• розбудова iнституту капеланства в армii тощо.