У статті розглядається одна із категорій, що зумовлює поведінку людей та їх взаємодію, а саме засоби зв’язку, що зосереджені в мові, яка є не лише інформаційною знаковою системою, але і скарбницею духовних надбань нації. Для покращення ділових стосунків важливі також гумор, мова жестів, змішане спілкування (усне, письмове, візуальне).
Як відомо, мова – це інформаційна знакова система, система абстрактних значень, змісту і мовних структур (знаків, символів). Засоби зв’язку, які зосереджені в мові, є однією з категорій, що зумовлює поведінку людей та їх взаємодію.
Але мова – це також і скарбниця духовних надбань нації, досвіду співіснування, праці і творчості попередніх поколінь. У її глибинах – філософський розум, витончений естетичний смак, поетичність, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людських почуттів і явищ природи. Разом з тим мова – це і своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання та розвитку народу в загальносвітовому житті.
Мова існує не сама по собі, а в людському суспільстві у вигляді різноманітних актів мовлення, що повторюються усно та фіксуються письмово. Саме в системі національної мови закодовано інтелект тієї чи іншої нації. Як підкреслює відомий український мовознавець О. Потебня, «мовна індивідуальність вирізняє людину як особистість і що яскравіша ця особистість, то повніше вона відображає мовні якості суспільства».
І тому в мовах різних народів закладено найбільш очевидні відмінності стосовно трьох основних аспектів мови: синтаксичного, семантичного, прагматичного. На наш погляд, для культури ділових відносин, для ділового спілкування, найбільш важливими аспектами є семантичний (сукупність відношень знаків до об’єктів немовної діяльності, тобто до того, що вони означають) та прагматичний (особливості мови, які залежать від того, ким, коли, в яких умовах застосовується). Розглянемо декілька прикладів у семантиці. Візьмемо англійське дієслово «to table». У британському варіанті воно означає «поставити (внести) на порядок денний», а в американському – «вилучити з порядку денного». Англійський іменник «pavement» означає «тротуар» у британському варіанті і «мостова» або «проїжджа частина» – в американському варіанті. Сталий вираз (вислів) «are you through?» у британському варіанті має значення «Вас з’єднали?» (телефонна розмова), а в американському – «Ви закінчили розмовляти?» Ці семантичні розбіжності можуть призвести до непорозуміння у діловому спілкуванні.
Тепер зупинимося на прагматичному аспекті. Загальновідомий факт, що як британці, так і українці і росіяни схильні применшувати. Еквівалентом виразу від «не дуже погано» до «добре» є прислівник «нормально». Фраза «Я дуже обережний» відповідає вислову «в мене не може бути проблем». Це означає, що співрозмовник надав вам інформацію для роздумів. Скориставшись висловом «Це буде дуже важко проштовхнути», мовець припускає, що успіх гарантовано за певних умов. Але найчастіше українці говорять прямо, чого вони хочуть, без будь-яких дипломатичних хитрощів (форм).
Навіть коли ми вважаємо, що англійська є загальновживаною мовою, носіям мови не завадить знати щонайменше ще одну іноземну мову, щоб краще розуміти вислови своїх ділових партнерів.
Варто було б знати, що коли француз говорить «цікавий», він має на увазі «вигідний», а коли говорить «цілком», він має на увазі «можливо»; коли німець вживає слово «випадок», він має на думці «вигідні умови». Звичайно, дуже важко, не будучи лінгвістом і не перебуваючи у певному мовному середовищі, вивчити всіх цих «фальшивих друзів» перекладача та інші мовні труднощі. Дуже важливо переконатися не один раз, що всі розмовляють однією і тією ж мовою і дійсно розуміють одне одного.
Відмінності існують не лише в тому, що ви говорите, але і в тому, як ви говорите. Проходячи шлях від однієї культури до іншої, спосіб спілкування постійно змінюється.
Наприклад, скандинави та голландці дуже конкретні люди. Вони намагаються сказати чітко, що вони мають на увазі, і використовують факти та цифри для підкріплення сказаного. Британцям же притаманні більш ухильні відповіді, вони полюбляють нагадування та применшення, натяки і невизначені відповіді, що іноді бентежить іноземців. Британців інколи навіть називають лицемірами. І навпаки, ті, що звикли говорити натяками, можуть бути шоковані прямими конкретними відповідями.
Окрім мови, можливі інші види спілкування, за допомогою яких можна передати певну інформацію. Це, насамперед, гумор, мова жестів, змішане спілкування (усне, письмове та візуальне).
У деяких культурах (наприклад, Британія та Ірландія) гумор широко використовується, щоб зняти напругу і розрядити атмосферу. Його також використовують, коли хочуть приховати аґресивні наміри.
У Північній Америці промова чи презентація можуть розпочинатися жартом, який не має відношення до проблеми, що обговорюється. Хоча в деяких інших культурах (Німеччина, Японія) гумор на офіційному рівні неприйнятний. Пожартувати під час офіційної зустрічі вважається фривольністю чи цинізмом. Достатньо подивитись будь-який іноземний фільм, щоб переконатись, як нелегко зрозуміти гумор іншої країни. Дуже багато залежить від майстерного використання мови: лаконізм вислову (фрази), гра слів, натяки, знання стилістичних прийомів, тобто все, що нерідко втрачається при перекладі.
Хоча мова і є найбільш важливим елементом спілкування, але, звичайно, не єдиним. Відомо, що спілкування на вербальному рівні складає 20 %, а решта – інтонація, мова жестів і т.д. Наведемо простий приклад. Зробіть коло, з’єднавши разом кінчики великого та середнього пальців руки. В англомовних країнах це означає «ОК» – добре, якщо це сказано з посмішкою; у Британії, Франції і в Україні той самий жест, але без посмішки, – нуль, погано; на сході Середземномор’я – це непристойність. Багато інших жестів і сигналів, свідомих чи несвідомих, перетинаючи кордони, можуть набувати інших значень.
Навіть просте потискання рук у різних країнах сприймається по-різному.
Англосакси міцно потискають один одному руку, дивлячись прямо у вічі. А в японців зовсім немає такого звичаю. У Франції перед тим, як сісти за столик у кафе, ви повинні потиснути руку кожному знайомому. У Центральній Європі та деяких скандинавських країнах кивок головою означає знак поваги. У японців чим нижчий уклін, тим більше поваги виявляє людина. У британській культурі кивок головою трактується двома способами. Кивок головою означає прийнятність того, що ви кажете. Один кивок також може означати дозвіл на продовження розмови. Серія швидких кивків підряд, які робить той, хто слухає, вказує на його бажання говорити. В українців це повна згода. Якщо українець хитає головою, то він виражає осуд, а британець цим рухом виражає незгоду з тим, що говориться.
В українській культурі не прийнято виразами обличчя коментувати те, що говорять інші, виказуючи цим свою згоду чи незгоду, здивування, злість або розчарування. Британці ж почуваються незручно, коли інші не послуговуються виразами обличчя (мімікою).
Без мови жестів не можна уявити собі італійця. Українець теж частенько жестикулює руками, щоб довести свою правоту. Британець цим самим підкреслює свою точку зору, але користується жестикуляцією рук надзвичайно рідко.
На Близькому Сході не можна вітатися, їсти, пити та курити лівою рукою. А у Таїланді, щоб привітатися, ви маєте скласти разом долоні, схилити голову і опустити очі (долу).
Узяті разом етикет, одяг та соціальна поведінка можуть надати робочим взаємовідносинам позитивне чи неґативне забарвлення. Те, що вважається поверховим стосовно поведінки, часто виявляється ключем до розгадки більш суттєвих відмінностей у формальних та неформальних відносинах.
У всіх культурах застосовується змішане спілкування: усне, письмове, візуальне (наприклад, про кохання можна сказати, можна написати і можна намалювати серце, простромлене стрілою). У різних країнах ці види спілкування використовуються у різних пропорціях. Північні культури надають перевагу письмовому виду спілкування, Південна Європа – усному. Представники усної культури, як правило, можуть швидше концентрувати увагу, краще запам’ятати і готові діяти згідно з даним словом.
Представники письмових культур, як правило, ставляться серйозно до слів лише тоді, коли отримують їх письмове підтвердження. Тому доцільно відіслати листа чи факс на підтвердження ваших слів.
Представники усних культур використовують письмове спілкування перш за все як документ, а не як засіб для передачі інформації. Їх перша реакція на письмове повідомлення: «Навіщо було писати?», а не «Про що говориться?». Це не означає, що паперової роботи тут менше, але просто їй приділяється менше уваги. Тому доцільно зателефонувати, щоб пересвідчитись, що з документом ознайомились. У Північній Америці спілкування, головним чином, письмове, хоча значно частіше, ніж у Європі, використовується візуальне, у вигляді графіків та діаграм.
Дуже важливо пам’ятати, що спілкування – це процес взаємовідносин суб’єктів (особистостей, соціальних груп), в якому проходить взаємообмін діяльністю, інформацією, емоціями, навичками, вміннями. І тому наші уявлення щодо ділового чи особистого спілкування відображають різні концепції особистих взаємовідносин в контексті ділових.
Наприклад, час ланчу прийшовся саме на пік переговорів. Північні європейці та американці зазвичай замовляють сендвічі та каву і продовжують працювати. Це показник серйозного ставлення до справи. Перерва на відвідування ресторану означатиме припинення переговорів без поважної причини. Для жителів Південної Європи все навпаки. Перерви на каву й чай займають значне місце в їх системі цінностей. Перерва, зроблена для того, щоб відвідати ресторан, означатиме бажання продовжити дискусію та підкреслити важливість справи.
Отже, мовне спілкування між людьми дуже багатопланове. Його можна розглядати під різними кутами зору. Перший і основний – це людина у світі комунікацій у процесі обміну інформацією. Цей вид спілкування характеризує людину як суб’єкта комунікативних зв’язків. Нашим найціннішим ресурсом є людина. Без освіти справжнє спілкування неможливе. Тільки завдяки постійній освіті людина розвивається, проявляє свої таланти і реалізує себе. Тоді вона здатна до різнобічної діяльності і вирішення ділових проблем з метою забезпечення ефективної роботи багатонаціональних компаній.
В статье рассматривается одна из категорий, которая обуславливает поведение людей и их взаимодействие, а именно – средства связи, которые сосредоточены в языке, что является не только информационной знаковой системой, но и сокровищницей духовных приобретений нации. Для улучшения деловых отношений важны также юмор, язык жестов, смешанное общение (устное, письменное, визуальное).