У статті розглядаються питання співвідношення права і моралі як реґуляторів соціальних відносин. До-сліджується їх вплив на ціннісні орієнтири у сучасному суспільстві. Аналізуються стан сформованості правових та моральних норм та їх вплив на процес розбудови нової дійсно суверенної, демократичної, правової, соціальної держави України.
Ціннісні установки людей протягом історії людства постійно змінюються, еволюціонують. «Цей процес, з одного боку, детермінований культурно-історичними, науково-технічними та іншими реаліями, а з другого, залежить від суб’єктивних устремлінь індивідів, їхніх потреб і бажань дотримуватися аксіологічних орі-єнтирів свого часу» [1, с. 12].
У двадцятому сторіччі вчення про цінності пов’язано з іменами таких видатних мислителів і гуманістів, як А. Швейцер [2], М. Ґанді [3], А. Шопенгауер [4], А. Ейнштейн [5], Дж. Сантояна [6], Ю. Хабермас [7], а також із плея-дою російських релігійних філософів – П. Флоренським [8], С. Булгаковим [9], М. Лосським [10], Е.Ю. Соловйовим [11], М. Бердяєвим [12] та ін. Бурхливі соціальні потрясіння, поява можливості самознищення людства, виникнення глобальних проблем сучасності до межі загострили всі традиційні проблеми.
Сьогодні на перше місце вийшли загальнолюдські проблеми, пов’язані з визнанням абсолютної цінності самого життя людини і необхідності зберег-ти середовище її мешкання.
Процес розвитку сучасного українського соціуму полягає в трансформації соціального буття, що виникла на рубежі другого і третього тисячоріч. Цей період характеризується духовним шумуванням, «...коли інтенсифікується процес інтелектуальних шукань, загострюється почуття соціальної незадоволеності, підвищу-ється інтерес до ірраціонального, апологетизується абсолютна воля» [1, с. 112].
Складність перехідного періоду виявляється у нігілізмі стосо-вно минулого сторіччя, у спробі дискредитації встановлених канонів і традицій [13]. У громадській думці велику роль починають грати цінності, «для яких характерним є нега-тивний об’єктивний зміст і позитивна суб’єктивна оцінка» [1, с. 113]. До таких цінностей варто віднести модель ринкової раціоналізації, позбавлену позаекономічної, моральної мотивації, і фактори, що руйнують особистість (тоталітарна ідеологія та ідеологія спожи-вчого суспільства, запущене на «благо народу» атомне виробництво, шкідливі звички, екологічно небезпечні продукти в естетично бездоганному упакуванні) [1, с. 113]. Наба-гато складніше виявити характер духовних запитів членів суспільства. Дискусії з приво-ду моральних і правових цінностей червоною ниткою проходять через усю філософію моралі і права. Не затихають вони і нині, тому саме сьогодні, на нашу думку, є актуаль-ним з’ясування цінностей права і моралі у розбудові нової української державності.
Тематика пошуку морально-правових цінностей протягом іс-торії людства визнавалася основною у філософських вченнях. Всі інші розділи філосо-фії (онтологія, гносеологія й ін.) розглядалися як фундамент для побудови етичної системи [1, с. 116].
Морально-правова проблематика – це величезна частина мі-ркувань великих філософів минулого і сьогодення, що досліджували прикордонні стани в історії людства. Мораль і право – це специфічні феномени життя людей, що визнача-ють соціальні цінності перехідних епох і станів. Вони «по праву вважаються вищими, тому що багато в чому визначають поводження людини в інших системах цінностей» [14, с. 349].
Моральні цінності за часом виникнення передують появі право-вих, оскільки «генезис перших значною мірою детермінує появу інших» [1, с. 117]. Такий процес обумовлений розвитком соціально-економічних відносин. Проте не тільки економіка виступає як підвалина соціальної диференціації. У перехідні періоди історії ускладнюється громадська свідомість, у ній переплітаються його різні форми: правові, моральні, релігійні.
Метою нашого дослідження є розкриття ролі (цінності) моралі та права у процесі розбудови української державності. Завданням нашої розвідки вва-жаємо дослідження: яким потребам розвитку сучасного українського соціуму вони від-повідають, а також виявлення їх якісних характеристик, відповідно до яких правова і моральна системи задовольняють такі (дані) потреби у третьому тисячолітті.
Найбільший інтерес до проблеми цінності був виявлений віт-чизняними вченими в 60 – 70-і рр. ХХ ст. У зазначений період найбільш актуальними були дослідження поняття цінності, категорій цінності й оцінки, мети і видів цінностей, що ана-лізувалися В.П. Тугариновим [15], В.О. Василенком [16], С.С. Алексєєвим [17], [18], Н.В. Рибаковою [19], А.А. Гусейновим [20], О.М. Крутовою [21]. Історії розвитку і ста-новлення буржуазної аксіології були присвячені роботи О.Г. Дробницького [22], [23] і Г.А. Кузьміної [23]. З’явилися цікава монографія про моральні цінності О.Ф. Шишкіна і К.О. Шварцмана [24], стаття С.В. Курильова [25] про місце моралі в системі соціальних норм і її соціальну цінність.
Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. дані проблеми були до-сліджені С.С. Алексєєвим [26-28], Р.Г. Апресяном [29], О.О. Якубою [30], А.А. Гусейновим [31], [32], українськими філософами П.Д. Біленчуком, В.Д. Гвоз-децьким, С.С. Сливкою [33], Л.Г. Удовикою [34], Б.Н. Топорніним [35], В.А. Бачиніним [36] та ін.
При розгляді соціальної цінності права і моральності мето-дологічне значення має розв’язання питань про поняття і критерій цінностей.
Більшість вказаних авторів під цінністю тих або інших явищ розуміють їхню здатність задовольняти ті або інші соціальні потреби. Цінність, як пра-вило, визначається вченими-філософами через поняття блага, достоїнства (гідності), значущості (значимості). В.О. Василенко [16] дає визначення цінності через поняття значущості, це приводить до визнання ним і неґативних цінностей. На нашу думку, та-кий підхід до визначення поняття цінностей є невірним, оскільки при цьому нівелюється змістовне (значеннєве) поняття цінностей як категорії, яка містить у собі поняття блага і гідності.
На думку О.О. Якуби, «цінності можуть бути як бажаними, нормативними, так і вже існуючими. Безумовно, варто відрізняти цінності, що необ-хідні для задоволення потреб практичного плану, від цінностей більш високого порядку – цільових, нормативних і цінностей-ідеалів» [30, с. 125].
Поняття «цінність», «оцінка» і «ціннісне ставлення» не є то-тожними. Під цінністю розуміється об’єктивна значимість явища або процесу, на якій за-снована оцінка. За своєю природою цінність об’єктивна, а оцінка суб’єктивна. Ціннісне ставлення будується на взаємозв’язку суб’єкта й об’єкта і припускає їх оцінку.
Як вважає О.О. Якуба, «з категорією цінності пов’язані по-няття ціннісної орієнтації, засвоєння і прийняття цінностей» [30, с. 126].
Що ж є критерієм цінності? Найбільш значимими в ієрархії цінностей є ті, які відповідають проґресивному розвиткові соціуму. Проте суспільство представляє собою складну систему, яка самоорганізується, і її складові частини мо-жуть вступати у протиріччя. Отже, критерієм цінності того чи іншого процесу або яви-ща може виступати і «їхня відповідність потребам розвитку системи, куди безпосередньо входить це явище, процес» [30, с. 127].
Для аналізу правових і моральних явищ сучасного соціуму необхідно виявити спочатку значення права і моральності в задоволенні потреб україн-ського суспільства і потім проаналізувати їхнє співвідношення із загальними потребами проґресивного розвитку українського суспільства. Правові і моральні цінності виника-ють із практичного відношення індивіда до дійсності і, відповідно, носять суспільний характер.
Не варто протиставляти цінність істинності. Ці категорії можуть збігатися, хоча це і необов’язково. Пізнавальне судження є передумовою мір-кування про цінності, частиною його значення й одночасно об’єктом оцінки. Однак іс-тинність і цінність є різними соціологічними категоріями. Істинність не містить у собі власне самої оцінки. Але при цьому виступає як об’єкт оцінки і має власну пізнавальну цінність. Цінність же – це завжди оцінка відповідності даного процесу або явища ви-значеним соціальним потребам, інтересам і цілям. Цінність містить у собі елементи не тільки корисного, бажаного, але і життєво необхідного для визначеної системи.
Право і моральність відповідають визначеним потребам су-часного соціуму, тому що служать реґуляторами відносин у суспільстві, погоджуючи інтереси окремої особистості з інтересами різних об’єднань і суспільства в цілому. Ви-никнення моралі обумовлене процесом становлення і розвитку суспільної праці, коли з’являється необхідність реґулювання відносин між особистістю і первісним колекти-вом. Право з’являється у більш пізній період, коли у класовому суспільстві виникає на-сущна потреба реґулювання відносин індивідуумів, що належать до протилежних класів [37]. У той же час соціальна цінність права і моральності полягає в їхній здатно-сті підкорити інтереси особистості, окремих форм спільності інтересам більш широких спільнот, суспільству в цілому (моральність) та громадськості інтересам держави (пра-во).
Тому право і моральність насамперед виступають як реґуля-тори поведінки окремої особистості, визначених спільнот, суспільства і держави. Пра-вова і моральна системи говорять про належне і справедливе, вимагають додержуватися відповідної поведінки з погляду суспільства і держави, наділяють осо-бистість визначеними правами і свободами, а у випадку невиконання обов’язку засто-совують до особистості порушника норми відповідальності. Тим самим відносинам людей у соціумі надається стійкість і визначеність, тому що у таких умовах поведінка людей підпорядкована справедливому, належному і законному – моральній і правовій нормам. Проте роль права і моральності не зводиться тільки до збереження і забезпе-чення стійкості суспільства, вона є значно ширшою.
І, крім уже зазначеної функції, правова і моральна системи ви-ступають реґуляторами активності й удосконалювання суспільних відносин. Первинні об’єктивні властивості права: нормативність, формальна визначеність, примусовість, ди-намізм – знаходять свій прояв при реалізації вказаних функцій як правові властивості і ха-рактеризують соціальну цінність права [19, с. 68]. В умовах перехідного суспільства ці якості правової системи реґулювання соціальних відносин повинні одержати особливий розвиток. Поки, на жаль, у більшості людей сучасного українського соціуму «немає грома-дянського горіння, щирого ентузіазму, прагнення до подвижницьких вчинків. Тобто того, що втрачено, що вилилося в одне лише цинічне фразерство, словоблудство» [26, с. 454].
Моральні цінності можна класифікувати на цільові, нормати-вні і практичні [30, с. 128]. До цільових належать ідеали і принципи свободи, гуманіз-му, героїзму, патріотизму. Ідеали – це зразки, моделі високоморальних, бажаних відносин, почуттів, орієнтацій, такі, що незамінні при становленні нових відносин у со-ціумі. Це деякою мірою передбачення майбутнього. До ідеалів сучасного соціуму, на нашу думку, слід віднести ідеал гуманних стосунків між людьми, визнання гідності і цінності окремої особистості у всьому людському співтоваристві, консолідацію людей світового соціуму в активній боротьбі за права і свободи особистості, екологічну безпе-ку планети.
Моральні цінності включають до свого складу переживання і почуття. Моральні якості особистості виявляються у практичній діяльності на підставі визначених ідеалів окремої особистості й існуючих у соціумі моральних і правових норм. Вищий ступінь моральності в суспільстві – совість, яка, на думку Геґеля, є «про-цесом внутрішнього визначення добра» [38, с. 150].
У категорії функції відбувається конкретизація загального призначення права і моральності як соціальних цінностей. Ця категорія уточнює понят-тя загального призначення і ролі правової і моральної систем у суспільному проґресі, пов’язуючи їх із конкретними соціальними обов’язками.
Правова і моральна системи в сучасному соціумі виконують різні функції, розкриваючи при цьому свою сутність. Як найбільш загальні функції права і моральності варто виділити функції соціальної орієнтації і соціального реґулю-вання. Правова і моральна системи реґулювання відносин сучасного соціуму дають уявлення про належне, справедливе і законне. У такий спосіб загострюється увага на визначених правових і моральних цінностях у суспільстві, формується потреба їхнього прийняття і засвоєння. Дана функція, власне кажучи, служить узагальнюючим підсум-ком дії пізнавальної, оцінної функції.
«Елементи правової і моральної системи явищ несуть у собі функціональне навантаження» [30, с. 130]. Свідомість, насамперед, виконує функцію знан-ня. Моральна і правова свідомість – це знання моральних і правових норм, принципів, практики моральних і правових відносин. У сфері моралі знання норм є обов’язковим, то-му що тільки в такому випадку вони виступають передумовою моральної відповідальності особистості як перед мораллю (суспільством), так і перед власною совістю. Тому що, тіль-ки переломлюючись через свідомість індивіда, норми виступають як його індивідуальні (особистісні) цінності, тобто моральнісні норми суб’єкта. У правовій сфері незнання норм права не є підставою для звільнення особи від юридичної відповідальності. Унаслідок цьо-го ця норма в якості конституційної знайшла юридичне закріплення в Основному законі нашої держави. Знання правових і моральних норм окремим індивідом забезпечує прави-льність та ефективність їхнього застосування у практичних відносинах.
Свідомість може виступати й у вигляді переконань у необхідно-сті, справедливості і законності юридичних і моральних норм. Переконання особистості формуються у тому випадку, якщо знання закону і моральних норм підкріплено також і почуттям усвідомлення необхідності, розумінням особливості, справедливості, розумності правових і моральних норм [39]. У сучасному кримінальному процесі прийнята і діє пра-вова норма, що передбачає оцінку суддею повноти і вірогідності доказів при розгляді кри-мінальної справи і винесення вироку за своїм внутрішнім переконанням [39]. Знання і переконання особистості є важливими складовими частинами правової і моральної культу-ри [37].
Особистість у сучасному соціумі постійно пізнає правові і моральні норми, розуміє правові або моральні вимоги, приймає або відкидає їх, пропу-скаючи через свою свідомість, тобто оцінює, застосовуючи на практиці ті з них, які во-на вважає пріоритетними з огляду на їх цінність. Отже, функція оцінки є загальною функцією для усіх елементів правової і моральної систем.
У праві і моральності постійно знаходять свій прояв такі оцінні категорії, як справедливість, обов’язок, совість, відповідальність, основу яких складають особисті переконання індивіда про добро і зло, законне і незаконне. За допомогою оцінки встановлюється правова і моральна цінність окремих вчинків особистості для розвитку усьо-го суспільства в цілому. Критерієм моральної і правової оцінки норм виступає їхня відповід-ність історично проґресивному і необхідному ходу розвитку, а безпосереднім критерієм правової і моральної оцінки – принципи і норми моралі і права, що відповідають цим про-ґресивним суспільним відносинам. Моральні норми і принципи як загальновизнані цінності виступають відносно конкретної поведінки особистості як моральна необхідність і як крите-рій моральності вибору варіанта її поведінки, який вона обирає відповідно до свого внутріш-нього переконання (моральність). Оцінюючи поведінку особистості у складній системі соціальних відносин, правова і моральна системи надають індивіду право обирати свій варі-ант можливого вектора поведінки. Таким чином, право і моральність є не тільки елементами свідомості (суспільної та індивідуальної) та норми (як правила поведінки та особисті прин-ципи), а також включають до свого складу і практику сформованих соціальних відносин. За допомогою функцій пізнання та оцінки забезпечується і функція соціальної орієнтації, про-явом якої служать соціальні установи і сформовані системи соціальної орієнтації. Схвалюю-чи або, навпаки, засуджуючи визначені вчинки особистості в соціумі, вимагаючи від неї визначеного поводження, моральна і правова системи реґулюють її поведінку. Тим самим виявляється взаємозв’язок і взаємозумовленість функцій соціальної орієнтації і реґулюван-ня поведінки. Реґулятивна функція права і моральності виявляється в тому, що дані соціаль-ні цінності забезпечують підпорядкування інтересів особи інтересам усього соціуму, окремих спільнот, об’єднань, встановлюючи відповідальність окремого індивіда за невико-нання норм належної поведінки. Захищаючи права і законні інтереси окремої особистості, моральність і право при цьому відстоюють визначений порядок у соціумі, соціальну єдність.
Таким чином, за допомогою права і моральності підтримуєть-ся визначений порядок у життєдіяльності сучасного суспільства, забезпечується його стійкість. Тим самим правова і моральна системи відіграють комунікативну роль у со-ціумі. Реґулююча функція права і моральності виявляється шляхом впливу на поведінку особистості через його свідомість, волю за допомогою стимулювання визначених моти-вів, інтересів, настановлень поводження, що забезпечують або сполучення інтересів особистості і суспільства, або їхнє підпорядкування суспільній волі.
Передача соціального досвіду є дуже важливою функцією правової і моральної систем у суспільстві. Право і моральність накопичують і переда-ють найкоштовніше і найкраще в людських відносинах у вигляді елементів загально-людської моралі.
В якості суб’єкта цінностей (правових і моральних) виступає особистість, спільноти людей, окремі об’єднання і суспільство в цілому. Отже, реґуля-тивна функція правової і моральної систем взаємопов’язана з процесом успішного за-своєння і прийняття цінностей. Необхідно не тільки виробити в суспільстві визначені правові і моральні цінності, важливо перетворити їх у надбання кожного члена суспіль-ства. У цьому випадку виявляються розбіжності між природою морального і правового реґулювання. Особистість повинна приймати правові цінності і зобов’язана підкоряти-ся їм. Моральні цінності припускають їхнє свідоме сприйняття індивідуумом.
Усі елементи моралі і права мають стимулюючий вплив. За-охочення визначених вчинків особистості і заборона у відношенні до інших, формулю-вання ідеалів, знання правових і моральних норм стимулюються свідомістю індивіда. На думку О.О. Якуби, «встановлюючи визначені межі активності людини за допомо-гою нормативних вимог, мораль і право разом з тим завдяки особливостям цих норм є найбільшими стимуляторами подальшого розвитку активності» [30, с. 133].
Здійснення правом і моральністю однакових функцій у су-часному соціумі – свідчення їхньої спільності як ідеологічних форм. Що ж стосується змісту і реалізації даних функцій, то тут очевидні суттєві розбіжності.
Найважливіша розбіжність між правовою і моральною сис-темами полягає в тому, що право здійснює функції реґулювання і соціальної орієнтації за допомогою правових цінностей, моральне реґулювання здійснюється за допомогою норм моралі. Правова реґламентація у порівнянні з моральною володіє більшою фор-мальною визначеністю, чіткістю, стійкістю.
Крім прийняття особою правових норм у силу особистого переконання в їхній необхідності і громадської думки, виконання юридичних норм спирається на міць державно-владного примусу. Застосування правових норм є ефекти-вним, коли потрібні правова реґламентація і розмежування прав і свобод особистості, коли виконання юридичних норм неможливе без державного примусу, яке найчастіше застосовується при реґулюванні кримінально-правових, господарських і політичних відносин у соціумі.
У порівнянні з правовим моральне реґулювання є більш гну-чким, тоншим, має більші можливості внутрішнього впливу на особистість, сильніше активізує внутрішні сили особи. Границі впливу на особистість моральних норм менш тверді, ніж правові.
У період трансформації сучасного соціуму моральні норми покликані зіграти величезну роль у становленні і розвитку нових економічних, полі-тичних і соціальних відносин у суспільстві через поглиблення демократії, розширення прав і свобод особистості як соціальних цінностей, формування нової людини [34].
Право закріплює, розвиває та охороняє суспільні відносини, а також бере участь у їхньому створенні. Розвиток сучасного соціуму відбувається вна-слідок суспільної практичної діяльності його суб’єктів і виникнення нових суспільних відносин, які вимагають наступної правової і моральної реґламентації. При цьому не-обхідно чітко розуміти, що дані норми повинні відповідати реальним можливостям українського соціуму сприйняти і засвоїти їх на конкретному етапі свого розвитку.
Якщо ж юридичне законодавство буде випереджати ще не сформовані відносини в соціумі, то ця обставина може стати (служити) гальмом розви-тку суспільства.
Правові і моральні цінності відіграють значну роль у розви-тку свободи особистості і реалізації її законних прав та інтересів у перехідний період. Конституція України у статті 1 визначає Україну як «суверенну і незалежну, демокра-тичну, соціальну, правову державу» [40]. Характеристика України як соціальної держа-ви свідчить про «її орієнтацію на здійснення широкої та ефективної соціальної політики: реальне гарантування прав людини, створення систем освіти, охорони здо-ров’я і соціального забезпечення, підтримку малозабезпечених верств населення» [41, с. 33], створення умов, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини [35, с. 20].
Яскравим свідченням про прагнення влади до забезпечення соціальних потреб суспільства є прийняття змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» [42]. Ці зміни мають чітку соціальну спрямованість: збі-льшення грошової допомоги при народженні дитини, яка з 1 квітня 2005 р. складає 8497,6 грн, послідовне і поетапне збільшення мінімальної заробітної плати населення, пенсій, установленого рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення до-помоги малозабезпеченим сім’ям, ветеранам Великої Вітчизняної війни, чорнобильцям тощо.
Сьогодні за новим цивільним законодавством розширена во-ля заповіту, істотно посилені охорона і захист житлових, трудових, авторських прав громадян [43].
Охорона трудових прав працюючих знайшла своє законода-вче закріплення у значному розширенні прав профспілок, комісій із трудових супере-чок при розгляді трудових конфліктів між працівником і власником підприємства, відшкодуванні заподіяних матеріальних збитків [44]. Юридичною ґарантією прав і сво-бод громадян є державно-правові інститути, які захищають і охороняють їхні права відповідно до проголошеного Конституцією принципу законності.
Проте формування визначених проґресивних тенденцій у право-вій сфері відбувається одночасно з проявами «нового» правового нігілізму, який відбиває руй-нування старої правової системи. Так, на думку Б.Н. Топорніна, «у суспільстві стала складатися система дій учасників суспільних відносин на основі “понять”. Ними виявилися суперечливі правові, а то й неправові або навіть антиправові погляди, які вносили сум’яття у свідомість людей, збільшували хаос і беззаконня» [35, с. 21]. Крім того, у процес правотворчо-сті були залучені люди, мало підготовлені до цієї тонкої і складної роботи. Позначився відрив економіки від права, нестача правових знань у багатьох керівників у сфері економіки. Неґати-вний вплив мали «групи тиску», що спотворювали призначення законів, підкоряли правовий розвиток приватним, груповим і реґіональним інтересам. Таким чином, у період трансформації виникло безліч протиріч не тільки між новим і старим законодавством, але і між новими, щой-но прийнятими законами і кодексами. Нерідко порушувалася ієрархія правових актів. Прого-лошене в Конституції України «верховенство закону» [40], [41] багато в чому перекреслювалося практикою прийняття підзаконних актів, особливо відомчих інструкцій, правил, які реально розходяться з чинним законом. Усе це позбавляє українську державність правової опори. У підсумку склалася така ситуація, при якій право, яке повинне бути головним інструментом реґулювання соціальних відносин, після усунення колишнього примату партій-них норм, не завжди відповідало своєму призначенню.
В охороні прав і свобод особистості величезна роль належить мо-ральності, якій не властивий такий поділ прав і обов’язків, як у праві. Моральність розглядає право як обов’язок і обов’язок – як право, що є кращою ґарантією прав і свобод особистості. Мораль сучасного соціуму, на думку авторів, повинна будуватися на високих ідеалах гумані-зму, розглядати права і свободи громадян українського суспільства як вищу соціальну цін-ність і тому сама повинна представляти величезну цінність. Цей висновок треба взяти до уваги, бо її відсутність призведе до кризи духовності у суспільстві. Споживче товариство – бездуховне та безідеологічне, його «рай» – це «безкоштовний супермаркет», де кожен праг-не мати більше, ніж інший. Тільки через духовність та ідеологію як механізм можна вибу-дувати правову державу та дійсно громадянське суспільство.
Тому сьогодні досить «актуальною проблемою в нашій країні знову стає ідеологія організації громадського життя. Після переосмислення марксист-сько-ленінської ідеології, на якій тривалий час ґрунтувалося громадське життя, в Укра-їні ще чітко не визначені загальносоціальні цінності, спираючись на які можна було б розвиватися далі» [45, с. 5]. На найвищому державному рівні з’явилося гасло про по-шук загальнонаціональної ідеї, яка б консолідувала різні верстви населення.
Як висновок до аналізу ролі права і моралі у розбудові нової України вважаємо за доцільне вказати на те, що у Конституції [40] записано, що Украї-на – правова держава (ст. 1), а права і свободи людини є вищою цінністю (ст. 2), проте ми сьогодні чомусь шукаємо якісь інші, нові об’єднуючі ідеї. Проте якщо ми прийняли і проголосили ідеї правової держави, оголосили права і свободи людини вищою цінніс-тю, то які ж іще нам потрібні ідеї і цінності для організації життя в сучасному соціумі? «Необхідно лише навчитися жити в умовах реального визнання і поваги прав і свобод людини. Якщо ж навчимося жити на основі цих цінностей, то благополуччя усіх не змусить довго чекати» [45, с. 9]. Моральність засуджує всі випадки порушення прав особистості, образу її честі і гідності, а також вимагає їх активного захисту.
Не менша роль приділяється моральності у залученні особи-стості до керування суспільством, розвитку всіх форм демократії [34], що сприяє фор-муванню в особистості активної життєвої позиції.
Важлива роль у подальшому розвитку і поглибленні демократії належить і праву [34]. У сучасний період розвитку української держави значно більше стало постійних комісій у Верховній Раді, розширені їхні повноваження, що сприяє подальшій ак-тивізації діяльності народних депутатів як обранців і представників усього українського сус-пільства. Право зараз розширює компетенцію громадських організацій, закріплює передачу їм ряду функцій, які раніше виконувалися державними органами. Правові акти зобов’язують виконавчі комітети Рад народних депутатів створювати громадські комісії та ради при від-повідних штатних відділах районних і обласних державних адміністрацій [46].
Усі ці конкретні напрямки правового і морального реґулю-вання – яскраве свідчення того, що вони є не тільки знаряддям закріплення й охорони, але й активного розвитку суспільних відносин у складний для українського соціуму перехідний період.
В статье рассматривается вопрос соотношения права и морали как регуляторов социальных отношений. Исследуется их влияние на ценностные ориентиры в современном обществе. Анализируется состояние сформированности правовых и моральных норм и их влияние на процесс построения нового действи-тельно суверенного, демократического, правового, социального государства Украины.
Correlation of law and moral as regulators the article. Sheir influence upon value priority is researched. She situation with their influence upon the process of democratic, legal, social state Ukraine is analyzed.