Формування ціннісних орієнтацій старшокласників – відповідальне і важливе завдання сучасного педагога. Вирішення цього завдання відбувається за складних суспільно-економічних умов. Формування вільних ринкових відносин супроводжується дефіцитом гуманності, милосердя, масовими проявами жорстокості, крадіжок, шахрайства і т. ін. Під прикриттям діловитості, особисте збагачення досягається будь-яким шляхом. Внаслідок цього виникає загроза втрати поваги до чесності, справедливості і схилення перед багатством, владою грошей, “красивим життям”, незалежно від того, якою ціною воно досягається.

Для старшокласників, які навчаються в спеціалізованих економічних класах та зі шкільної лави прагнуть до підприємницької діяльності всі ці негативні факти можуть значно вплинути на формування їх професійних ціннісних орієнтацій, стати фундаментом їх світогляду.

В нашій країні поки ще мало уваги приділяється питанням гуманності та духовності в бізнесі. Проблеми прибутку, сплати податків, розширення сфери свого бізнесу забирають у бізнесменів багато часу, а на милосердя, меценатство не залишається ні часу, ні кошт. Якщо духовність стає стрижнем особистості підприємця, вона міститься у його свідомості та самосвідомості, віддзеркалює найбільш актуальні потреби, інтереси, погляди, ставлення до навколишньої дійсності, до себе самого. Але, на жаль, сьогодні ми маємо багато прикладів, коли в погоні за наживою, грошима люди стають духовно бідними, егоїстичними, проявляють агресивність, неповагу до суспільства, інших людей.

Виховання “нової людини” сьогодні порушує проблему виховного впливу на особистість. “А чи можливо взагалі виховати духовність хоча б у більшості людей так, щоб вони не виходили у виборі діяльності з пріоритетного значення своїх індивідуальних інтересів стосовно загальних, особливо загальнолюдських?” – ставить питання В.С.Лутай. На його думку на це питання є дві відповіді. Перша, найпоширеніша – негативна. Вона зумовлена тим, що в наш час дедалі більше людей у реальному житті виходять саме із пріоритету своїх індивідуальних інтересів. Друга відповідь є позитивною, тобто є можливість подолати визначальну роль індивідуально-егоїстичних спрямувань сучасної людини [116, c. 194].

Розвиток гуманної, вільної і відповідальної особистості підприємця безпосередньо пов’язаний із системою його духовних цінностей, що протистоять утилітарно-прагматичним цінностям. Адже духовність так чи інакше передбачає вихід за межі егоїстичних інтересів, особистої користі, зосередженість на моральній культурі людства. Духовність – це втілення у світоглядних орієнтаціях людини сподівань, прагнень, ідеалів, духу народу, нації, що визначає спрямованість її особистісних потреб, переживань і зумовлює настанову на відповідний життєвий вибір.

Духовна сфера зрілої особистості підприємця включає в себе широкий спектр цінностей і ціннісних орієнтацій, а саме: утвердження у міжлюдських стосунках гуманних начал: доброти, справедливості, толерантності, щирості, сумлінності, власної гідності, взаємоповаги; ставлення до праці не лише як засобу забезпечення матеріального достатку, а й усвідомлення благотворного впливу праці на людину, на розвиток її здібностей, волі, характеру - - як невичерпного джерела натхнення, мук і радощів творення, творчих злетів, як можливості працею дарувати щастя собі, рідним, близьким і незнайомим, Батьківщині. Через доброту і справедливість, порядність і освіченість формуються такі ціннісні якості особистості як патріотизм і готовність до самопожертви, відповідальність за сучасне і майбутнє нації, держави. Звільнення людини в людині, розквіт її духовності, просвіта його розуму – це гаранти формування духовних цінностей його особистості.

Сучасні ж переваги якостей особистості у учнів класу економічного профілю свідчать про те, що разом із такими якостями як доброта і чесність, порядність і воля, вони цінують в людині вміння досягти своєї мети, високий професійний рівень, інтелектуальність.

Зважаючи на наведені факти, метою справжньої освіти мають стати моральне самоусвідомлення, виховання та розвиток духовних вартостей. Кожному підлітку слід прищепити, так би мовити, смак до духовної сфери життя. Лише особистісно-орієнтована освіта може досягти цієї мети. Вона має будуватися на таких засадах: 1) свобода, відповідальність, справедливість, творчість, співпраця; 2) дитяча самодіяльність, її активний характер; 3) вільна творча продуктивна праця як базис виховання; 4) розвиток творчої індивідуальності, пов’язаної із справжнім колективізмом і культурою; 5)виховна полісистемність.

Побудова особистісно-орієнтованої освіти має органічно влитися в загальнодержавну роботу по підвищенню духовного рівня нації взагалі та окремих її прошарків. Формування високодуховної особистості підприємця проблема державного рівня. Державі, суспільству слід послідовно і наполегливо вдосконалювати організацію управління процесом становлення ринкових відносин, впроваджувати демократизацію в усі сфери суспільної діяльності, проводити політику оновлення і подальшого розвитку української культури, відроджувати та повертати раніш загублені духовні цінності українського народу, відновлювати авторитет сім’ї, школи, забезпечувати їх приоритетну роль у духовному житті українського суспільства, оволодівати кращими сучасними духовними надбаннями.

Варто відзначити особливе місце та роль релігії, віри в духовному становленні майбутнього підприємця. У практичному житті віра дає людині шанс осягнення гармонії життя, що виражається спокоєм і злагодою з оточуючими людьми (добрий завжди зустрічає добрих людей), з власним сумлінням (йому не болять рани гріха), із Богом – людина не боїться очікуваної кари. Віра забезпечує таким чином людині духовну стійкість, рівновагу і впевненість у собі.

Головна і найважливіша мета сучасного українського виховання – забезпечити розвиток внутрішньої мотивації позитивної поведінки людини. Одним із напрямків вирішення цієї проблеми є побудова системи виховання на засадах християнської релігії, віри у Бога. Людина йде за своїм призначенням, здійснюючи свої природні обов’язки перед Богом, Батьківщиною, перед оточуючими її людьми, перед своєю сім’єю і, нарешті, перед самим собою. Повнота цього служіння залежить саме від стану віри, що визначає стійкість її переконань. У дійсності вся поведінка людини є служінням цим ідеалам, тобто віра людини стає підставою моральності, патріотизму, демократизму тощо. Вся сутність виховання – в тому щоб націлити людину на таку дорогу – до Храму і щоб вона, будучи доброю і злою, правдивою і брехливою, сильною і слабкою, все ж намагалася йти до добра, надавати йому перевагу над злом – у всіх сферах свого життя.

Релігія завжди була і лишається хранителькою тих принципів людського співіснування, які спираються на об’єднання людей, їх взаємовигідну та справедливу взаємодію. Духовним ядром християнства є заповіти загальнолюдської любові та благодійності. Перші з них розкривають суть любові віруючого до Бога, що і визначає духовний аспект будь-якої діяльності, в т.ч. і підприємницької. Від віруючих людей, чим би вони не займалися у мирському житті, церква потребує постійного духовного вдосконалення, “ходження перед Богом з думкою про Бога і відповідальністю перед ним”, активної творчої праці у світі та молитвених подвигів у храмах та монастирях.

У Біблії або Книгах Святого Письма безпосередньо не згадується підприємницька діяльність, але є чисельні свідчення, в яких вона позитивно оцінюється. Так, досить нагадати притчу про таланти. Ця притча про одного чоловіка, який відправлявся в далеку країну, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. Той, що взяв п’ять талантів негайно застосував їх у діло і набув п’ять інших талантів. Так само вчинив і той, що взяв два – ще два інших набув. А третій, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, - і сховав срібло пана свого. Коли повернувся пан, від них зажадав обрахунку. Він похвалив обох, що примножили його добро. Третього, що одного таланту взяв, пан назвав лукавив рабом і лінивим. Він сказав йому: “Тобі треба було віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє”. Далі, розпорядився взяти від нього таланта і віддати тому, що десять талантів має. Ця притча показує, що точного виконання мало, а потрібні ще мудрі, розумні, творчі, чеснотні зусилля. Стосовно до економіки це означає, що сприяння зростанню виробництва – одне із завдань підприємництва.

Духовні принципи, що проповідує церква, здатні відіграти велику роль в моральному переродженні українського бізнесу, в формуванні нових етичних цінностей. Православні основи економічної діяльності носять універсальний характер. Люди, що по-справжньому вірують у Бога, відрізняються від інших тим, що будують все своє життя, керуючись Священним писанням, і не творять собі кумирів ні серед “князей человеческих”, ні з матеріальних цінностей, оскільки неможливо служити одночасно “Богу та мамоні”. Церква благословляє всі види діяльності, спрямованої на служіння іншим людям, вчить любити ближнього свого як самого себе. В економічній діяльності таке служіння пов’язано з задоволенням потреб інших людей, що і складає основу ринкових відносин. Для православних людей, прагнення задовольнити всі свої потреби розкошу, в той час, коли інші бідують, є аморальним.

Осуджуючи сріблолюбство, апостол Павел у посланні філіпійцям пише про те, що він навчився жити і в “убогості, і в достатку” (Філ. 4; 12), зазначаючи, що як перше, так і друге здійснити непросто. Люди, що заробляють великі гроші, завжди повинні пам’ятати, що не все в цьому світі купується і продається, а багатство надає не лише нові можливості жити безбідно, а й зобов’язує до меценатства, благодійності. Багатство, власність не осуджується християнством, а осуджується лише неправедно придбане багатство та нерозумне його використання, поклоніння йому більше, ніж Богу.

Для християнина священна будь-яка форма власності – державна, колективна, приватна. Однаково заповіти “Не кради”, “Не жадай дому ближнього свого…” відносяться і до чиновників, і до підприємців, а значить спасе нашу державу не узаконювання корупції та економічної злочинності, а довгий і тяжкий труд по засвоєнню цих заповітів підростаючим поколінням, майбутніми господарями країни.

З основ православного віровчення витікає таке правило, як нестрога прибутковість ринкового обміну. Суть цього правила полягає у відмові від жорстокого торгу з обов’язковим одержанням прибутку. Історія вітчизняного підприємництва завжди вчить у своїй діяльності дотримуватись правила: “Прибуток понад усе, проте гідність понад прибуток…”. Все, що ми маємо, то от Бога, а обман покупців, партнерів або робітників, то є зло, за яке прийдеться платить значно більше, ніж отриманий прибуток. Підприємці, які розуміють суть цього принципу, надають перевагу меншому прибутку, але отриманому в результаті чесної, взаємовигідної угоди.

Ще одне правило православної економічної діяльності – соборність. Це добровільне об’єднання людей для сумісної діяльності, незалежного від майнової, інтелектуальної і родової нерівності. Соборність не пропагує зрівнялівку, а рахується з достоїнствами кожної людини, зайнятої укріпленням міцності й благополуччя нашого суспільства.

Милосердя і благодійність завжди були відмінними рисами православ’я. Історія українського підприємництва це яскраво ілюструє. Досить згадати спадщину минулого сторіччя – історію “цукрових королів” – Ханенка, Харитоненка, Терещенка, які будували за свій кошт школи, заводи, церкви, цілі житлові квартали в містах. Так, у свій час, Микола Терещенко пожертвував дванадцять мільйонів карбованців на відродження Софіївського собору, будівництво музею образотворчого мистецтва, реконструкцію історичних пам’ятників Глухова. На гербі Терещенка девізом були слова: “Прагнення до суспільної корисності”. На жаль, зараз ми рідко зустрічаємося з цими прекрасними проявами людської душі.